Схоже ніяк не припиниться епопея з договірним матчем п’ятилітньої давності з договірним матчем за участю Металіста і Карпат. Ледь не кожен півень вже переспівав цю новину та все ж таки запитань до цієї резонансної події, яка і так шкодить вже достатньо підмоченій репутації українського футболу.

У вівторок 13 серпня УЄФА поставило остаточну крапку у цій надокучливій для всіх справі здачі матчу, який відбувся ще в сезоні 2007/08. І в підсумку харківський "Металіст”, який вже готувався до вирішальних стикових матчів з німецьким "Шальке” до виходу в жадану групову стадію Ліги Чемпіонів, був виключений з єврокубків на один сезон. Здавалося все зрозуміло, адже судова справа яка триває вже четвертий рік в кінці-кінців повинна тримати фінальне рішення.

Та саме тут розпочинається незрозуміла рішучість керівного органу європейського футболу. Знаючи про даний факт порушення принципу спортивної боротьби вже далеко не перший рік вони не приймали жодних рішень, а то й взагалі не хотіли коментувати власну позицію, посилаючись на Лозанський суд і його зволікання. А якщо відверто признатися здавалося, що ця подія взагалі пішла в остаточне небуття і діла до неї вже ніхто не має. Адже здача футбольного матчу є нормальним явищем у Європі і поза її межами. Для прикладу Італія завжди славилась сумнівними поєдинками, на які з VIP-ложі дивилися особи з мафіозних структур і вже подумки рахували відмиті кошти. І ця тенденція продовжується навіть після сумнозвісного "Мождигейту”. Та після 2006 року жодна команда з Апенін не була виключна з єврокубків за договірні матчі.

Давайте також ще подивимося на команди, які мали схожу з "Металістом” ситуацію. Ще до офіційного старту євро кубкової кампанії три клуби, а саме "Фенербахче”, "Бешикташ” і "Стуяа” були аналогічно були виключені з розіграшу Ліги Чемпіонів і Ліги Європи через причетність до корупційних дій у внутрішніх чемпіонатах. Та несподівано дана дискваліфікація була відмінена, коли всі три раніше названі клуби виграли подали та виграли суди. Мішель Платіні признав легітимність даного рішення Феміди, адже на це формальний дозвіл, який знаходиться в статуті УЄФА, Дане правило обережно стверджує, що європейська футбольна організація може прислухатися до судових рішень інших інстанцій і змінювати свої попередні рішення. Захоче візьме до уваги, а не захоче – то не проблеми ваші. 

Але повернемося до України. Виникає питання чому справа п’ятирічної давності викликала інтерес футбольних чиновників з Європи тільки зараз і чому ж Лозанський суд, який вже викликав посмішку самою назвою нарешті прийняв остаточний вердикт? Коли харківська успішно виступала в Лізі Європи і навіть дійшла до стадії чвертьфіналу всі забули про якийсь там позов. Але як тільки клуб з першої столиці України виборов путівку в Лігу Чемпіонів і впритул наблизився до виходу в груповий етап усі схаменулися, порилися в старих архівах і нагадали, що така команда має гріхи в минулому.

Звісно законні підстави в них на це були і звісно вигороджувати акт корупції ми не можемо, та все-таки така реакція відбулась в період самого розіграшу. Чому під час двомісячного міжсезоння ця резонансна подія не викликала інтересу керівних осіб з УЄФА?

Безперечно така суб’єктивна політика лише псує репутацію УЄФА як незалежного органу. Як що ж карати порушників, то одразу і послідовно, як це було в Італії у 2006 році. А не тримати даний компромат роками, щоб потім підшукати відповідний момент і завідати болючого удару в спину. Адже в першу чергу це удар по Україні і по її коефіцієнтам. Автоматичне позбавлення одного учасника лише на руку нашим конкурентам. Хоча в будь-якому разі кожен має право на власну позицію. Та з цього скандалу найбільше постраждала саме а Україна, а не окремий клуб. То ж внутрішні конфронтації лише перекреслять усі здобутки нашого футболу. Більше патріотизму панове!