Нарешті футбольні фанати з України і Росії отримали можливість побачити на власні очі "великі битви" за участю таких грандів як Динамо, Шахтар, Зеніт і Спартак. Регламент турніру передбачав по дві очні зустрічі між командами обох держав. Решта питань щодо його організації виконувалася по волі самих учасників. І ось з періоду 27 червня по 7 липня відбулися 8 матчів між історичничи супротивниками. Та головним завданням на даний матеріал не є аналіз поєдинків цього товариського турніру, де найпріорітетнішою ціллю для всіх наставників були: награвання складу у міжсезонний період; випробовування новачків і огляд резервістів. Та напевно, найцікавішим для нас є розгляд основних аспектів та факторів, які впливали на Об’єданий турнір як з позитивної так і з негативної сторін.
Відвідуваність матчів. Не будемо забувати, що фінансова сторона теж є передовою у всіх речах пов’язаних з футбольними подіями. Тому кожен учасник по-своєму вирішив дане питання. І на велике здивування, хоч і більшими ініціаторами цього турніру була російська сторона та кращий ажіотаж ми побачили саме на українській стороні. Чому ж так сталося? Невже російським вболівальникам нецікаво ходити на протистояння грандів СНД. Відповідь на це питання знайти доволі складно. Та на глядацьких квиткках заробили виключно українські команди.
Перейдемо до простих фактів. Навіть не дивлячись на демарш власних ультрасів динамівці середньостатистично збирали на "Олімпійському” до 30 тисяч глядачів і це дійсно успіх для киян, адже на матчах внутрішнього чемпіонату така кількість глядачів враховуючи величезну торсиду найвідданіших фанатів була рідкістю. Щодо Шахтаря, то донецька команда теж не мала жодних проблем з підтримкою на "Донбас Арені".
Та коли оглянути дану ситуацію з сторони російських клубів, то ми бачимо зовсім протилежну ситуацію. Керіництво Спартака ніби наперед вирахувавши таку вболявальницьку проблему вирішило не проводити домашні ігри на рідних "Лужниках" і на дві гри арендувало стадіон "Торпедо” з місткістю 15 000 місць. При цьому продаючи квитки по вкрай низьким цінам, щоб бодай цим фактором привернути увагу власних прихильників. Та навіть цей бонус не допоміг москвичам назбирати хоча б його половину. Основну масу глядацької підтримки відіграли їхні ультраси і окремі ентузіасти, які пам’ятаючи великі поєдинки в чемпіонаті СРСР вирішили подивитися на їх сучасну реконструкцію. Зеніт в свою чергу взагалі вирішив не проводити поєдинки на власній арені. Усі матчі пітерці зіграли в Україні, навіть будучи формальними господарями поєдинків. А причина цьому проста. Керівнцтво клубу вирішило, що підготовка "Петровського" до двох ігор обійдеться дорожче аніж прибутки від проданих квитків і прийняло цілком адкватне як для такої команди рішення.
Видовище. Статус даного турніру як товариського вже наперед дав зрозуміти, що жодна команда не буде витрачати значні сили у контрольних іграх. Єдиним позитивом є те, що спаринг-партнери цілком пристойні і відповідно мотивація гравців буде трішки вищою аніж в іграх з посередніми командами. Усі готуються до старту внутрішніх чемпіонатів і єврокубків і саме тому видовищного футболу ( хоч цей компонент був обіцяний в першу чергу у анонсі турніру.) не було Головні тренери берегли своїх лідерів від травм і в більшій мірі давали грати новобранцям та молодим вихованцям. Тому єдиним поєдинком, який дійсно попав в категорію видовищний є київська зустріч між Динамо та Зенітом, яка закінчилась надрезультативним рахунком 3:3. Тому дана обіцянка організаторів виявилась невиконаною і більшість фанатів залишились незадоволеними розкутою грою своїх улюбленців.
Ukrainians teams vs Russians teams. Відповідь на це питання дати неможливо. Спочатку здавалося, що українські клуби на голову вище російських. Та вже у наступних іграх наші північні сусіди відновили статус-кво. Тому залишимо цю тему на суб’єктивну думку кожного фаната. Усі учасники діяли обережно і не намагалися відкрити свої кращі і гірші сторони, або вони просто ще не увійшли в сезон. Єдиним залізним фактом є те, що Динамо продемонструвало найкращу гру на фоні своїх суперників і заслужено перемогло в Об’єднаному турнірі.
Висновок: Даний турнір показав громадськості, що ідея Об’єднаного чемпіонату є неможливою. Обіцяний ажіотаж себе не виправдав. Низька відвідуваність таких поєдинків у Росії свідчить нам про те, що у їхніх вболівальників цілком задовольняє і своя Премє’р-ліга, яка об’єктивно за рівнем внутрішньої конкуренції вища за нашу. Як що ж взяти до уваги українську сторону, то не дивлячись на доволі високу відвідуваність матчів дух історичного протистояння вже практично зник і це відчувається навіть на самих емоціях гравців. Згадаймо, що 30 років тому гравці Динамо і Спартака "рубалися” між собою незалежно від статусу матчу. А тепер команди заповнилися легіонерами, які не мають уявлення, що таке непоступливість і принциповість у таких іграх. Тому у підсумку варто визнати, що дух боротьби зник і спроба заново реконструювати чемпіонат СРСР остаточно провалилася у своєму проекті.
Турнірна таблиця
| Місце | Команда | Ігор | В | Н | П | Різниця | Очків |
| 1 |  Динамо | 4 | 3 | 1 | 0 | 8:5 | 10 |
| 2 |  Спартак | 4 | 1 | 1 | 2 | 3:3 | 4 |
| 3 |  Зеніт | 4 | 1 | 1 | 2 | 5:6 | 4 |
| 4 |  Шахтар | 4 | 1 | 1 | 2 | 1:3 | 4 |
Володимир Марищук спеціально для сайту MyFootball.ws
Белененсеш - Порту
Севилья - Валенсия
Эмполи - Милан
Боавишта - Спортинг
Челси - Тоттенхэм
Бавария - Байер
Волынь - Динамо Киев
Эспаньол - Леганес
Торино - Кьево
Монако - Марсель
Реал М - Спортинг Хихон
Ливерпуль - Сандерленд
Лестер - Мидлсбро
Халл Сити - Вест Бромвич
Суонси - Кристал Пэлас
